Щороку у світі реєструють понад мільйон нових випадків раку передміхурової залози. У багатьох країнах ця злоякісна патологія посідає друге-третє місце серед усіх онкологічних захворювань, які діагностують у чоловіків. У цій статті докладніше розповідаємо про діагностику та лікування раку простати.
Анатомія простати
Передміхурова залоза, або простата, – це непарний орган чоловічої репродуктивної системи. Вона виробляє рідку основу сім'яної рідини (секрет простати), а також перекриває вихід із сечового міхура під час ерекції. До складу секрету простати входять ферменти, імуноглобуліни, вітаміни, іони цинку та лимонна кислота. Залоза розташована під сечовим міхуром і оточує сечівник, що з нього виходить.
Будова простати
У дорослого чоловіка об'єм залози в середньому становить близько 25 кубічних сантиметрів. Основу простати утворює гладка м'язова тканина, а в період статевого дозрівання в ній з'являються залозисті клітини. Орган складається із залозистих ацинусів, фіброзно-м'язової строми, передміхурової маточки, вивідних проток залозок та отворів сім'явиносних проток. Центральну частину залози розділяє борозна. Простата тісно межує з прямою кишкою.
Причини раку простати
Справжня причина захворювання залишається маловивченою, адже рак передміхурової залози належить до хвороб, які спричиняє поєднання багатьох чинників. Головний чинник ризику – вікові зміни в організмі чоловіка: приблизно у 70% випадків рак простати діагностують після 65 років. До групи ризику належать і чоловіки, чиї близькі родичі мали це захворювання. Інші чинники ризику:
Надлишок жирів у раціоні.
Тютюнопаління.
Зловживання алкоголем.
Прогресуюча аденома передміхурової залози.
Хронічний дефіцит вітаміну D.
Раніше проведена терапія тестостероном.
Ознаки раку простати
На початковому етапі злоякісний процес не супроводжується жодними симптомами. Коли пухлина збільшується, з'являються прояви, схожі на ознаки аденоми передміхурової залози або її запалення (простатиту). Звернутися до лікаря зазвичай змушують такі симптоми:
Біль і печіння в промежині під час еякуляції або сечовипускання.
Домішки крові в сечі та сім'яній рідині.
Тягнучий біль над лобком і в попереку.
Еректильна дисфункція.
На пізніх стадіях клінічну картину доповнюють набряки ніг, фізичне виснаження та анемія.
Ступені та стадії раку простати
Для оцінки агресивності пухлини використовують шкалу Глісона:
Від 2 до 6 балів – пухлина росте повільно і малоагресивна.
7 балів – помірно диференційована пухлина з помірною агресивністю.
Від 8 до 10 балів – низькодиференційована пухлина, яка швидко росте і має високий потенціал до метастазування.
За класифікацією TNM виділяють такі стадії захворювання:
Т1 – пухлина невелика, її не вдається намацати під час огляду, загальний стан не змінюється.
Т2 – пухлина більша, але не виходить за межі капсули залози.
Т3 – пухлина проростає крізь капсулу, у процес можуть залучатися сім'яні міхурці.
Т4 – пухлина поширюється за межі залози: на стінки таза, пряму кишку, сфінктер або шийку сечового міхура.
N1 – є метастази в регіонарних лімфатичних вузлах.
М1 – діагностують віддалені метастази в інших органах, кістках і лімфатичних вузлах.
Лікування раку простати
З лікувальною та паліативною метою при раку передміхурової залози застосовують оперативне втручання і безопераційну терапію.
Операція
Основний метод лікування раку простати – тотальна простатектомія, під час якої повністю видаляють залозу, простатичний відділ сечівника, сім'яні міхурці та шийку сечового міхура. Після операції, виконаної класичним способом, у пацієнтів нерідко виникають еректильна дисфункція та нетримання сечі. Сьогодні клініки за кордоном проводять робот-асистовані та лапароскопічні операції з видалення залози, які допомагають зменшити ці ризики.
Хіміотерапія
Хіміотерапію проводять після операції або як паліативну допомогу при неоперабельній пухлині. Для впливу на злоякісну пухлину простати застосовують препарати кабазитаксел і доцетаксел.
Радіотерапія
Пацієнтам зі злоякісною пухлиною передміхурової залози проводять дистанційну променеву терапію, поєднану променеву терапію, брахітерапію та паліативне опромінення. Також застосовують методи стереотаксичної радіохірургії, коли на пухлину діють концентрованим потоком іонізуючого випромінювання.
Медикаментозне лікування
Медикаментозна терапія має переважно симптоматичний характер: її мета – зняти біль і полегшити сечовипускання. Для цього призначають знеболювальні препарати та спазмолітики.
Гормональна терапія
Сповільнити ріст пухлини можна, пригнічуючи вироблення тестостерону. Для цього використовують агоністи ЛГРГ (трипторелін, бусерелін, гозерелін). Рідше призначають антагоністи гонадотропін-рилізинг-гормону (дегарелікс), а також антиандрогени (флутамід, нілутамід, бікалутамід).
Імунотерапія
Для імунотерапії раку простати в окремих країнах застосовують препарат сипулейцел-Т (Sipuleucel-T), який пройшов клінічні випробування. Чи підходить такий метод конкретному пацієнту, вирішує онколог.
Прогноз при раку простати
На стадіях Т1 і Т2 без метастазів у лімфатичні вузли радикальне видалення залози забезпечує п'ятирічну виживаність приблизно у 80% пацієнтів, а десятирічну – у 65–70%. Менш сприятливий прогноз у чоловіків із низькодиференційованим і метастатичним раком. Профілактика полягає в регулярних візитах до уролога та своєчасному лікуванні захворювань сечостатевої системи.
Залишилися запитання? Ви можете зателефонувати нам або залишити заявку на нашому сайті, і досвідчені лікарі-координатори розкажуть про спеціалістів, клініки та ціни на лікування.
